Володимир Литвинов, 20 травня 2013 Виявляється, ці страховиська живуть понині, і продовжують, капосні, свою злочинну роботу. Для цього вони, щоправда, взяли собі псевдоніми. Скіла виступає нині під личиною “переспіву”, “вільного” (чи свавільного) перекладу, а Харибда – це ніщо інше, як “буквалізм”. Справжній переклад перебуває десь посередині між цими двома потворами, яких важко уникнути, але треба. Сьогодні ж, на жаль, мусимо констатувати, що з’явилося кілька критичних статей “голобельних”, деструктивних, автори яких роблять безапеляційні заяви, видаючи “істину в останній інстанції”. Це змушує вести мову не так про тон, як про хибні принципи, чи засади, якими користуються нині в Україні деякі перекладачі та критики ... Медієвіст, 17 травня 2013 Людмила Шевченко-Савчинська, 15 травня 2013 Денис Прокопов, 13 травня 2013 Своєрідність взаємодії онтології та метафізики з одного боку, і онтології і етики з іншого боку, зумовила й специфічність концепції пізнання Г.Сковороди. Адже перед ним стоїть проблема пізнання не тільки закономірностей розвитку "обительного мира" макрокосму та людського організму, тобто в цілому речового і тілесного світу, а й тих невидимих ідеальних сутностей, що стоять за ними. Г.Сковорода дотримується переконань безсумнівного визначення пізнавальности фізичного світу. Але суперечливе ставлення Г.Сковороди до фізичного світу, який має відношення до щастя людини, хоча й уявляє собою лише "шелуху", не могло не позначитись і на визначенні його пізнавальної вартости ... Медієвіст, 10 травня 2013 Медієвіст, 8 травня 2013 Польський учений, вихованець, згодом – ректор Краківської академії, Ян Брожек (Broscius (Brożek) Jan,), астроном, математик, геометр, медик, літературознавець, автор понад двох десятків праць, переважна більшість з яких – латиномовні. Підручник «Arithmetica integrorum – Арифметика для недосвідчених» – результат зацікавлення вченого математичними дисциплінами, що не слабнув упродовж всього його життя (1585-1652) ... Марта Тимошенко, 6 травня 2013 Андрій Царенок, 29 квітня 2013 Марія Братасюк, 29 квітня 2013 Медієвіст, 26 квітня 2013 Aurea pax terras perfudit divite cornu. Pacis ego solers carpere divitias. Mars venit, et pugnae late sonuere cruentae. Nulla manus bello me prior anteeat. Prima adsum socia arma ferens, me prima periclis Offero, certa simul vincere, certa mori. Cana fides, niveique meo se corde receptant Sensus, sola bonis laetor amicitis. Neu me nulla putes solatia cedere ventri. Accipe, quam mensae dona beata meae. Non tentat quemquam nostrum inclementior esca. Nec variare cibos mica negatioli est ... Медієвіст, 24 квітня 2013 В епіталамі, присвяченій Феліксу Потоцькому та Христині Любомирській, автор, студент Краківської академії Андрій Третер, всіляко підкреслює роль магнатських родів як опори королівської влади, делікатно, але наполегливо наголошуючи, що численні перемоги Польщі були б неможливими, якби королі (Сигизмунд ІІІ, Владислав, Ян Казимир) не користувалися підтримкою аристократії ... Микола Кобилецький, 22 квітня 2013 Перший латинський переклад маґдебурзького права і Ландрехту Саксонського зерцала Versio Wratislaviensis, з’явився у другій половині ХІІІ ст. між 1272–1292 рр. Його автор – вроцлавський єпископ Томас. Ця версія отримала у науковій літературі назву “Версія Вратіславенсіс” (Versio Wratislaviensis). Інший переклад ландрехту (Саксонського зерцала) маґдебурзького права латинською мовою з’явився майже на 100 років пізніше, 1359 р. Його написав міський писар Конрад із Сандомира. Переклад отримав назву: “Версія Сандомирська” (Versio Sandomiriensis) ... Медієвіст, 19 квітня 2013 Олексій Вінниченко, 17 квітня 2013 Документально засвідчена історія роду Єловицьких сягає середини XV ст., коли волинський шляхтич Пашко Єловицький отримав від великого князя Казимира Яґеллончика пожалування на маєтки Лановець, Грушова і Чернечгородок у Кременецькому повіті. Родове прізвище Пашка походило від назви села Яловичі (Єловичі) в Луцькому повіті, проте на той час маєток уже був родом втрачений. Принаймні жодних згадок про володіння ним представниками Єловицьких у джерелах немає, а на середину XV ст. маєток перебував у власності вдови великого князя Свидриґайла. Зважаючи, що родина Єловицьких зберегла родове прізвище-топоантропонім навіть після втрати Ялович, Н. Яковенко висловила припущення про давність коріння роду ... Людмила Шевченко-Савчинська, 15 квітня 2013 Тривалий час у європейському літературознавстві побутувала думка про те, що використання латинської мови шкодило розвитку національних літератур, оскільки, по-перше, ця мова неповно відтворювала дійсність, а, по-друге, твори, написані нею, були малооригінальними. На це можна справедливо зауважити, що виражальні можливості латини часто були об′єктивно потужнішими, ніж у тогочасних національних мов (інша річ — міра майстерності користувача). До того ж, прищеплення нових літературних форм першим своїм етапом передбачає саме наслідування. Зрештою, на думку позитивістів, форма впливає на наслідувача незалежно від його задуму і змісту твору ... Медієвіст, 12 квітня 2013 Scilicet hesternum ut fallant nova pocula Bacchum Dum crudus lento nauseat in stomacho. Quaeritur aestivas si quis glaciesque nivesque Mons celat, si qua fonte rigescit aqua. His tu praetepidos infringis nectaris ignes. Hic illex, ne sis sobria, faepe monet. Utque suis somnus te suavius implicet alis. Quo non puluillo, quove tapete cubas? Lectulus exstruitur moltissimus, illius oram Umbellae, et circum nimbus opacat hians. lpsa etiam fulmenta parant Ienire quietem. Et se sub strati margine subiiciunt ... Христина Хвойницька, 10 квітня 2013 С. Оріховський належить до вчених потужної традиції осмислення природного права у європейській культурі, витоки якої виразно простежуються в античності, зокрема у філософсько-правовому вченні Арістотеля. Дорікаючи Сиріцію – папі, який прийняв "Закон про целібат" у промові на Тридентському соборі католицької церкви 1547 р., мислитель на цій традиції наголошує: "Адже ти знищив усе, що тільки міг, а саме: поєднання через довіру чоловіка з жінкою; але ти не зміг знищити природного права. Це давнє право, автором якого був сам Арістотель. Він сказав, що як матерія вимагає форми, так і жінка – чоловіка; як форма без матерії не може існувати, так і чоловік (і це цілком зрозуміло) не може жити без жінки" ... Лідія Гнатюк, 8 квітня 2013 Відомо, що оцінка мовної реальності минулого без урахування специфіки тогочасної мовної свідомості призводить до помилок і непорозумінь. Підхід дослідників до явищ староукраїнської літературної мови з позицій власної мовної свідомості, а не аналізованого ними історичного періоду спричинив численні дискусії щодо мови Григорія Сковороди, творчість якого залишила помітний слід в історії української духовної культури в цілому і в історії української літературної мови XVIII ст. зокрема. Оцінювання мови мислителя здебільшого як "неукраїнської" зумовлено тим, що мовна свідомість сучасного мовця, який володіє українською та російською, істотно відрізняється від мовної свідомості Г. Сковороди та його доби ... Медієвіст, 5 квітня 2013 1. Globus mundi in cui9 unâ parte ala, in alterâ testudo L: celeritate et morâ. Zeno Carettus Dux Melphi. 2. Glob9 terræ inter duas naves pendet L: his spolijs Adrian9 Columna Princeps Palioni. 3. Globus igne9 L: loco et tempore. Alphons9 Dux Ferraria[e]. 4. Globus fortunæ supra globum terra[e] L: Imperio fortuna premit. Andreas Griman9 Dux Venetus. 5. Glob9 ex tormento bellico emiss9 L: obstantia rumpit. 6. Globorum cumul9 sub tormento bellico L: non vana ira. 7. Globum terrestrem sacerdos pede protrudit L: hominib9 non hamo Ernest9 Episcop9 Monasteriensis. 8. Glob9 mundi supra quem corona regia, radijs Solaribus cincta eundem undiq; illuminat. L: officium Regum Arcades supra thronum suorum regu[m] ponere solebat. Vide de eodem sub n[omi]ne aquila n[ume]ro 2do Crux 11, manus 4to ... Медієвіст, 3 квітня 2013 Видання «Positiones ex Universa Jurisprudentia ecclesiastica – Положення з загального церковного права» починається з присвяти «Пресулу Перемиському найдостойнішому» (імовірно, Атанасію Шептицькому) на шести сторінках. Аркуші обрізані таким чином, що нижні рядки наполовину відсутні. У присвяті Іван Хлібкевич висловлює сподівання, що його скромна праця, якщо й не удостоїться похвали перемиського пресула, то принаймні не буде ним розкритикована ... Наталя Сидоренко, 1 квітня 2013 Осмислюючи серце, Сковорода, окрім вже згадуваних «вмирання», «переображення», «народження» та «сродності», говорить про «думки серця», про його «безодню», навіть про Бога у серці. Інколи він мислить думки, душу, «ум» і серце як одне й те саме. Поряд зі «старим» серцем він веде мову й про «нове» серце - «нового Адама», Христа, «істинну людину». Разом з тим ми знаходимо думки і про «зле серце». Відтак природно запитати: чи стосуються всі ці означення одного й того самого серця? Чи, можливо, серце - це тільки знак, засіб для прояснення чогось глибиннішого? ... Медієвіст, 29 березня 2013 Quum ab ineunte aetate, ad Iurisprudentiae studium, et mea sponte, et eorum suasu, quibus adolescentiam meam gubernandam permiseram, delatus essem, ita in eo versari animum induxi, ut labor hic meus, legibus patriis illustrandis, utilis aliquando foret. Quod institutum meum benignitas Illustrissimi Herois Ioannis Zamoscii Patroni mei, cumprimis adiuvit: nam me in clientellam receptum, perspectis studiorum meorum nationibus, ita deinceps auctoritate et consilio suo fovit, ut ad exercitium disciplinae huius capiendum, primaria iudiciorum subsellia mihi paterent, quam rem tanto emolumento mihi fuisse ad leges patrias ediscendas sensi, ut certa in spe sim, venturum in publicum operae meae fructum ... Оксана Зосимова, 27 березня 2013 Українські покаянні пісні, як правило, мають форму звернення-молитви грішника до Бога. Відчуття власної гріховності, часто неабияк перебільшене та екзальтоване, спонукає мізерну людину щиро благати Господа прийняти її слізне каяття і врятувати нещасну душу для вічності. Часом автор покаянної пісні звертався до марнотного світу, який спокушає слабку людську істоту своїми розкошами: „Лакнущій свѣте, чем на грѣшники так зѣло чатуєш?”. Цитований вище твір К. Зіновієва має чіткі ознаки дидактичної спрямованості: написаний у формі звернення-повчання до людини, що заради вічного спасіння мусить звільнитися від гріха ... Медієвіст, 25 березня 2013 Переживши козацьку облогу Замостя 1648 р., професор Замойської академії, Ян Битомський негайно оприлюднює свій невеликий, але наснажений опус «Облога Замостя, що її вчинили настільки ворожі козаки, об’єднавшись із татарами по-розбишацьки, для повалення королівства зі змовницьким зухвальством у лихий для Польщі час безкоролів’я, року Божого 1648». Твір, як і решта, написаних очевидцями й учасниками Хмельниччини, виражає різко негативне ставлення до козаків ... Медієвіст, 22 березня 2013 Катерина Борисенко, 20 березня 2013 Дотеп у тексті «Розыску...» також відіграє роль своєрідної з’єднувальної ланки між автором та авдиторією, доброзичливо налаштовуючи реципієнта на сприйняття матеріалу, – адже ще стародавні греки помітили, що людина, яка володіє цим мистецтвом, сприймається значно приязніше. Чи не найяскравіше все це втілилося в розділі «О брадах», що є чи не «найсекулярнішим» фраґментом тексту. Як відомо, один із реформаторських указів Петра І стосувався примусового гоління борід. Відтак це, здавалося б, абсолютно тривіальне рішення, викликало потужну хвилю спротиву. Найактивніше противилися здійсненню царської волі прихильники старої віри, ширячи чутки про гоління як відступ від законів Божих ... Дмитро Вирський, 18 березня 2013 Текст Старовольського яскраво сигналізує про кристалізацію модерного поділу „давньої Русі” на три етнонаціональні території – білоруську, російську та українську. В термінах автора це Біла Русь, Чорна Русь та Червона Русь. Стирання межі між українськими землями, що увійшли до складу королівства до (Галичина) та після (Волинь та Наддніпрянщина) Люблінської унії 1569 р. дуже виразна новація Старовольського, саме за нею Б. Хмельницьким згодом буде визначено територіальну програму-максимум (Україна-Русь – „по Віслу”) Козацької революції середини ХVII ст. Взагалі „модерність” смислів та мотивів стосовних України, це те, що справді вражає в доробку річпосполитського вченого середини ХVII ст. ... Медієвіст, 15 березня 2013 Te sibi formosae cupient prensare puellae. Perfacilem te illis tu quoque nempe dabis. Te sibi tuta quies, gremio te somnus amico, Te pluma molli gestiet accipere. Atque ea ne multo veniant tibi parta labore Devita, hoc unum strenuus advigilans. Nec tibi conuellat mentem malus angor habendi. Nec quaeras, unde haec suppeditare queant. Non metus, haud ullo poteris in tempore egere. Nec miseras sudans accumulabis opes... Медієвіст, 13 березня 2013 Численні латиномовні надбання католиків в Україні давно заслуговують на вивчення, серед них – творчість Климента Ходикевича, домініканця зі Львова. У своїй праці «Gloria martyris... Clementis Romani Pontificis – Слава мученика Климентія, римського понтифіка» К. Ходикевич подає відомості про вшанування папи Климентія І і про інших святих того ж імені, в тому числі про київського митрополита XII ст., Климента Смолятича. Він описує низку дивовижних подій, що сталися під час перенесення мощів св. Климентія «Кирилом і Мефодієм – першими апостолами Русі», чиї житія, а також переклад латиною тексту з «Книги житій Дмитра Туптала», виданої в Києві 1700 р., додано до основного тексту видання ... Людмила Шевченко-Савчинська, 11 березня 2013 Медієвіст, 8 березня 2013 {1} Columna in portu ad quam naves alligata[e] L: [prae]tiosa qua[e]que. Paul9 Columa Iuliacensis. {2} Columnæ duæ supra unam sol supra altera[m] Luna L: este duces fidem. {3} Columna[e] dua[e] inter quas navis fluctuante mari L: contemnit tuta procell9 Hieronim9 colu[m]na Pr[ince]ps. [{4}] Columna[e] Dua[e] terminales inter quas honor et fortuna L: ultra sed non extra. Constantin9 Dux Sulmone. {5} Columna ex qua rostra devictarum navium dependent L: victis et victorib9 Idem. {6} Columna supra quam Corona Regia eamq; fulcit fides pietas et iustitia L: firmissimis firmior. Carol Magn9 Imperator ... Галина Паласюк, 6 березня 2013 Спираючись на започатковану в стоїчній філософії ідею про залежність долі людини від її природних нахилів, уподібнюючи життя з театром, а людину з актором, необхідною передумовою на шляху до щастя Г. Сковорода вважає пізнання людиною тієї ролі, яку невидима натура - Бог, що є режисером людської драми, призначив людині до виконання ... Андрій Царенок, 4 березня 2013 Академія являла собою навчальний заклад європейського типу, водночас виступаючи провідним центром філософської думки України другої половини XVII-XVIII ст. Як відзначається дослідниками, філософія академії відрізнялася синтезуванням ідей, що складали підгрунтя духовності України попередніх епох, із філософськими надбаннями латинського Заходу... Медієвіст, 1 березня 2013 Медієвіст, 27 лютого 2013 Наталя Дічек, 25 лютого 2013 Історію країн слов’янського православного світу періоду ХVІІ–ХVІІІст. характеризують як епоху бароко з притаманним їй контраверсійним поєднанням античності й біблійних канонів, схоластики й ідей гуманізму, аскетизму й гедонізму, а головне – пов’язують із засвоєнням, запозиченням і творчою переробкою різних культурно-філософських традицій і їх подальшим уведенням до національного загальнокультурного контексту окремих етнічних земель ... Медієвіст, 22 лютого 2013 Дмитро Вирський, 20 лютого 2013 Листування С. Оріховського та інших тогочасних політичних і культурних діячів дає багатий матеріал щодо враження, яке він справляв на сучасників (зокрема, у першому польському виданні «Оріховіани» згадуються понад 40 безпосередніх кореспондентів Оріховського). Так, відомий польський історик М. Кромер, який довгий час перебував у Відні як посланець при імператорському дворі та неодноразово мандрував Європою у справах держави та церкви, у таких виразах повідомляв Роксолана про розголос, що набула його діяльність в європейських культурних колах ... Медієвіст, 18 лютого 2013 «Campus intra et supra campum...– Поле серед і понад поля...» – твір, написаний з нагоди візиту 1676 р. до Львова короля Яна ІІІ Мартином Никанором Анчевським, який на титульній сторінці видання іменується «Знатний і видатний Мартин Анчевський, ясної королівської милості секретар і лікар дійсний, головуючий консул у місті Львові, столиці руській» ... Медієвіст, 15 лютого 2013 Coronarum decora, virtutis praemio iisdem quibus humanae caeperunt primordiis inventa, pulcherrima omnium habita sunt; quae non extorta terroribus cladibusve gentium; sed orbi terrarum dilecta, ab amantium manu, in capita triumphantium venerunt. Ruinis siquidem, et excidio populorum praecingi; ac in una lauru, ne mora illa fatalium arborum ferre; ex quibus urnae infelices, regnorum cadavera saepius extulerunt: eripere coronas, et ad unam triumphi pompam, fatigati orbis gemitu tolli: id quidem plausum habere potest ... Людмила Шевченко-Савчинська, 13 лютого 2013 Пам’ятна лекція, виголошена 1946 р. основоположником філософії буття Ж.-П. Сартром, перевершила наміри автора відповісти на закиди опонентів – вона стала своєрідним програмним документом під назвою “Екзистенціалізм – це гуманізм”. У ній Сартр відмежовувався від осучасненого значення поняття гуманізму, вказуючи на необхідність повернутися ad fontes – до витоків цього світогляду, тобто в епоху Ренесансу, щоб осягнути його первісну суть. Хайдеггер розвиває ідею “інакшого гуманізму” далі ... Олександр Осіпян, 11 лютого 2013 Твір Іоганна Алембека був частиною неолатинської літератури з її культом античних взірців та посиланнями до римського чи троянського походження багатьох європейських міст і націй. Проте І. Алембек - більш акуратний автор, оскільки уникав подібних «відкриттів», так само, як і місцевих переказів та усної традиції. З іншого боку, він писав, щоби прославити рідне місто, і тому не втрачав нагоди для делікатного порівняння Львова з Римом, удаючись до літературних алюзій та загальних місць (loci communes), а не безпосередніх паралелей ... Медієвіст, 8 лютого 2013 {4} Arca auro plena ſupra quam horologiũ rotatum L: tempori et Labori. Carolus Magnus Imperator. {5} Arca multis ſeris firmata quam milites circumstant L: qui meruere. Idem. {6} Arca extributis auro collecto plena Lem[m]a hæc fures præmia. Diocletianus Imperator. {7} Arca Noæ ad quam columba cum ramo olivæ Lemma: Bonæ Spei. Nicolaus Mercellus Dux Venetus. Eidem symbolo Ioannes Dux Lenoburgicus addidit Lemma. non Super imbres. Vide de eodem ſub Nomine Canis numero 7mo, arma numero 6to, Leo 1mo, gladius undecimo, adamas numero 15to, ora 1mo ... Юрій Миненко, 6 лютого 2013 На сьогодні україністика не має спеціальних праць, присвячених емблематичній чи геральдичній поезії. Вони досить побіжно розглядаються у контексті загальних досліджень літератури бароко. Перші оцінки й характеристики цих поетичних жанрів подають автори тогочасних поетик. Починаючи з другої половини ХІХ століття, окремі аспекти емблематичної та геральдичної поезії висвітлені в працях С. Голубєва, М. Максимовича, В. Перетца. Особливо важливою була роль Д. Чижевського, який послідовно досліджував українську барокову літературу, зокрема одним із перших виступив проти нехтування емблематичними творами ... Медієвіст, 4 лютого 2013 Бальнеологічний трактат Е. Сикста може служити зразком наукового стилю, хоч текст і позначений впливом своєї доби, що виявляється, передусім, в оформленні першого видання: після присвяти праці автором Янові Грабі з Острога, воєводі познанському, автор говорить про важливість знань, вміщено чотири вірші латинською мовою. Перший із них належить Шимонові Шимоновичу, на думку якого «Не просто багато, а дуже багато, найкращий Сиксте, // Заборгували тобі теплики»; адже, заховані в надрах копалини, вважає поет, тільки тоді стануть скарбами, коли їх досвідченою рукою виведе з темряви знавець, саме за це і славить Шимонович Сикста ... Медієвіст, 1 лютого 2013 Євгенія Страшко, 30 січня 2013 XVIII ст. називають “епохою Просвітництва” або “віком Розуму”. Ця історико-культурна характеристика накладається, насамперед, на відому періодизацію: бароко, рококо, класицизм. З іншого боку, маємо, передусім, усвідомити, що XVIII ст., як “вік Розуму”, був періодом дійсно визначних епохальних відкриттів у галузі науки та суспільної думки. За філософсько-антропологічними характеристиками XVIII ст. стало добою формування Людини нового типу – Homo Novus ... Наталія Совтис, 28 січня 2013 Питання контактів між польською та українською культурою почало привертати систематичну увагу вже на початку XIX ст., насамперед унаслідок існування „української школи” в польській романтичній літературі. Польськими й українськими мовознавцями та літературознавцями були написані численні дослідження, у яких розглядалися різноманітні паралельні явища двох літератур, характеризувалася мова творів окремих авторів і т.п. Адекватне розуміння польсько-українських літературних взаємин можливе лише за умови розгляду історії та структури цих стосунків ... Медієвіст, 25 січня 2013 Unicum ergo in praesens Virtutis et Gloriae Polonae, Monumentum, Anni Aerae Christianae M DC XXI admirabor DECIMAM il illo Octobris Diem, Diem candido signandam lapillo, assumam qua Dextera Domini Exercituum magnificata est in fortitudine, et iuratum Christianitatis inimicum percussit: qua, Machometica a stuantem rabie OSMANUM Bizantij Tyrannum, valido cum exercitu, portentoso apparatu, ex Asia, Africa, Europa, collecto; ad Chocimum, luctuoso Poloniae excidio imminentem, turpiter profligavit, abegit, conditiones pacis oblatas suscipere coegic ... У польській літературі топос кресової жінки має велике значення у ствердженні полоноцентричного бачення пограниччя, яке насправді було багатокультурним. Цей топос репрезентує романтичну символіку жінки, що уособлює батьківщину і рідну землю. Міфічна мешканка Кресів наділена патріархальними рисами воїна, який героїчно бореться за католицькі та національні цінності; для її етосу характерна хоробрість, розум та одухотвореність. Ця кресова амазонка не лякається страждання і ладна жертвувати собою заради тривалості польської тотожності ... Людмила Шевченко-Савчинська, 21 січня 2013 Латиномовні історіографи XV–XIX ст. були переважно досить далекі від думки, що всяка влада – від Бога. Таке сприйняття походило не від браку віри, а було спричинене тим, що людина, починаючи з доби Ренесансу, перестала покладати всю відповідальність за хід земного життя виключно на Всевишнього. Зокрема, Станіслав Оріховський, оплакуючи смерть Сигізмунда Старого, якого вважав ідеалом правителя, стверджує: «І коли щось діється недобре або не доладу, знай, що винні в тому не воля Божа і не випадок, а брак справжнього розуму» ... Медієвіст, 18 січня 2013 р. Accipiter expansis alis. Lemma Recta Sursum. Scipio Bargalius Dux Navarrae infunere Filij sui. Eidem symbolo Ioannes primus Rex Castellae addidit Lemma: maiora cedunt. Accipiter annulum rostro tenet Lemma: mecum in altum Hieronimus Rostellus Hyspanus post collatam sibi Cancellarij dignitatem, alludens ad ſuum gentilitium accipitrem. Accipiter Tintinnabulum pedi alligatum avellit Lem: Fama nocet Ferdinandus Catalauniae Prorex. Accipiter in aurea manu Lem: non vili praedae Maximilianua secundo Imperator exprimi iussit in nummo, quem torque pendulum donavit Gulielmo Brandenio cum victoria Reduci alludens ad eiusdem stemma ... Олена Ковальчук, 16 січня 2013 Відповідно до сучасних уявлень про методику джерелознавчого аналізу окремо взятого джерела, вона включає шість основних етапів: "визначення зовнішніх особливостей пам’ятки; доведення її автентичності (справжності); прочитання тексту джерела; встановлення часу, місця, авторства, обставин та мотивів походження; тлумачення тексту; визначення вірогідності джерела, його надійності, наукової значущості". Але таким стан джерелознавчої критики був не завжди. Імперативи сучасної історичної критики формувалися поступово, розширюючи завдання й прийоми роботи. На поч. ХІХ ст. зміст джерелознавчої критики визначався роботами А. Шльоцера ... Медієвіст, 14 січня 2013 «Annales Leopolienses Carmelitanae – Львівський літопис кармелітський» був віднайдений та частково оприлюднений Володимиром Антоновичем. За змістом рукопис поділяється на дві частини: перша, з підзаголовком «Annotata circa monasterium Leopoliense fratrum Cаrmelitarum in platea Figulina – Зауваги про львівський монастир братів-кармелітів на Гончаревому дворищі» це сама хроніка, друга (чотири останні аркуші) містить рoзповідь про походження чудодійної ікони кармелітського монастиря і перелік здійснених нею понад чотирьох десятків див ... Медієвіст, 11 січня 2012 Йосип Кобів, 9 січня 2013 Перші серйозні спроби перекладання з іноземних мов, у тому числі з давньогрецької та латинської, на теренах Галичини пов'язані з пробудженням тут національної свідомості, впровадженням живої народної мови до літературного вжитку („Русалка Дністрова”), організацією народного шкільництва, піднесенням суспільного життя взагалі. Започаткував переклади з класичних мов Ковшевич – у тридцятих роках XIX ст. Переклав Гомерову „Іліаду”, одначе, переклад опублікованим не був, тож про його вартість судити не маємо змоги. Поряд з Гомером, увагу перекладачів, очевидно, завдяки „Енеїді” Котляревського, привертав знаменитий римський епік Вергілій ... Ада Бичко, 7 січня 2013 Парламентарно-республіканські ідеї, розпочаті в Гадяцьких угодах Ю. Немиричем, були реалізовані в Конституції Пилипа Орлика. В доповіді на Світовому конгресі 19 жовтня 1992 р., присвяченому обговоренню нової конституції, американський суддя українського походження Богдан Футей відзначав – “Україна має своє власне рідне джерело, з котрого повинна черпати основні ідеї правової держави. Цим джерелом є Конституція Пилипа Орлика. Цей юридичний документ є не лише великим юридичним досягненням, а й доказом політичної зрілості того часу. Можна сказати, що Джеймс Медісон, батько Конституції США, користувався тими самими демократичними засадами Гетьмана Пилипа Орлика” ... Медієвіст, 6 січня 2013 Медієвіст, 28 грудня 2012 Підбиваючи підсумки діяльності цього року, презентуємо огляд найпопулярніших публікацій 2012. Сподіваємося, це зробить зимові свята ще цікавішими! ... Медієвіст, 28 грудня 2012 Perplexitas quâ voluntas inter duo Contraria se se aspiciens cum utraque habet suspecta, et neutrum vitare potest velut Hercules ante bivium suum deliberat vel quemadmodum navis inter duos fluctuat scopulos, et nulli allidi cupit, vel clarius est, cum e duobus anxius haeres, quod eligas sic apud Senecam in Troade: Andromacha aut Filij caedem aut Maritum disiecto sepulchro aspectura ... Медієвіст, 26 грудня 2012 Magnus in minimis Deus solenne apud se habet: Granda de primis producere facta minutis. Ut talia innumera taceam, De Franciscum obdemissionem animi minimam mortalium prope alterum Christum fecit, Confratres autem eius Minores, Maioribus natum praetulit. Et si maior oculis, quam auribus fides, Leopoli Templum Caenobiumque eorundem, e paruis initijs, in operosam sumptuosamque molem, ad decorem orbis tutelam urbis eduxit ... Людмила Шевченко-Савчинська, 24 грудня 2012 Загальновизнано, що одним із найважливіших мірил розвитку, показників цивілізованості суспільства є рівень шанобливого ставлення людини до людини і суспільства, суспільства до людини. Здійснюючи характеристику образу жіноцтва, що постає зі сторінок латиномовної прози України, потрібно зважати на важливу обставину: робочим матеріалом дослідника є література, переважна більшість персонажів якої – історичні особи. Вони не вигадані письменником, хоча він часто свідомо «домальовував» або ретушував деякі риси і вчинки зображуваних ... Медієвіст, 21 грудня 2012 Quod quidem illi Episcopo proclive factu fuit. Cui enim oratio deesse potuit in ea muliere ornanda, cui parentes orbis terrarum sunt Principes? quae in domo Imperiali nata, tanta cura est educata, ut ob id summi regis digna inveniretur thalamo, unde humano generi certissimi nascerentur reges, cui animi, & ingenii, bona ea data sunt, ut ipsa etiam facie referat, non Venerem illam Martis concubitu infamem: sed Minervam ipsam, virtute insignem. Haec enim Paride ipso Iudice venustatem concedens Veneri, gravitatem Minervae iure optimo sibi sumeret ... Дмитро Вирський, 19 грудня 2012 "Зем’янин" написаний як розмова безіменного шляхтича-"домака" - людини простої й невисокої освіти (не знає навіть латини) із своїм сином, який повернувся з освітньої мандрівки за кордон - основна сюжетна лінія твору, яка до деякої міри може вважатися біографічною. Справа в тому, що старший син С. Оріховського дійсно якийсь час перебував за кордоном при австрійському імператорському дворі й міг завітати на “канікули” до батька та дати привід для обміну новинами й думками про “державні справи” ... Валентина Соболь, 17 грудня 2012 Пилип Орлик, отримавши освіту в єзуїтському колегіумі у Вільно, а потім у Києво-Могилянській академії, оволодів латинською мовою настільки досконало, що створив нею Конституцію 1710 року, вільно послуговувався в дипломатичній діяльності, прикро вражався, коли хтось із достойників цієї мови не знав або не хотів нею користуватися. Разом із тим, провадячи свій діаріуш, Орлик не надто переймався чистотою вислову, творив складні макаронічні конструкції, які є складними для розчитування й перекладу ... Олена Шаталіна, 14 грудня 2012 Іван Величковський – один із найяскравіших представників українського бароко. Всі відомі нам твори Величковського виконані за законами того своєрідного літературного стилю, який оформився в Європі, зокрема в Польщі, в XVI-XVII ст, характерною ознакою якого є гіпертрофована увага до словесно-декоративного орнаменту: на перше місце висувається форма – вишукані метафори, несподівані порівняння, ефектні антитези ... Медієвіст, 12 грудня 2012 Джованна С'єдіна, 10 грудня 2012 Київські поетики були спрямовані в основному на вивчення латинської поетичної мови, а їх практична мета полягала в тому, щоб навчити складати вірші з будь-якого приводу, що вважалося тоді обов’язковим аспектом освіти. Поезія в курсах поетики трактувалася насамперед як poesis artificialis, тобто як така, що створена під впливом теоретичних знань. Можливість створення рoesis naturalis, тобто поезії, народженої завдяки хисту митця, не заперечувалася, але їй надавалося другорядного значення ... Ольга Куца, 7 грудня 2012 Поема Івана Франка “Іван Вишенський” (1900) поставала “власною духовою сповіддю і сповіддю душі, розіп’ятої на перехресті епохи”. Дослідників цікавили насамперед світоглядні засади цієї “розкішної річи”. Д. Донцов писав, що в час “Івана Вишенського” І. Франко, балансуючи між вірою та раціоналізмом, так і не збагнув “високого аскетизму” Середньовіччя. Загалом же в поемі неможливо було приховати, за Є. Сверстюком, “духового змісту, який є головним”. Уже ці висловлювання дають деякі підстави розглядати “Івана Вишенського” в руслі духовного реалізму ... Медієвіст, 5 грудня 2012 Твір, написаний з нагоди візиту 1676 р. до Львова короля Яна ІІІ Мартином Никанором Анчевським, який на титульній сторінці видання іменується «Знатний і видатний Мартин Анчевський, ясної королівської милості секретар і лікар дійсний, головуючий консул у місті Львові, столиці руській». Вітання починається з чотирьох епіграфів, два з яких обігруюють образ поля, першого слова у назві. Прозовий вступ підписано від «найвідданішого ясній королівській милості вашій Львова». Далі – тринадцять елогіїв – віршів, назва кожного з яких починається однаково: «Лев у полі...»; зокрема, восьмий елогій має назву «Лев у полі України знову зайнятої і фортеці Бару, силою відбитої, ключа України» ... Тетяна Шевчук, 3 грудня 2012 Вивчення давньоукраїнської літератури в контексті основоположних для європейської культури античних традицій сприяє висвітленню важливих особливостей і загальних закономірностей її розвитку. Студіювання проблеми впливу класичної літератури на творчість і естетико-філософські погляди видатного українського поета та мислителя XVIII ст. Григорія Савовича Сковороди (1722–1794) дозволяє не тільки простежити шляхи рецепції митцем естетичних надбань греко-римського письменства, але й з’ясувати специфіку його функціонування на вітчизняних теренах ... Медієвіст, 30 листопада 2012 Ярослав Дашкевич, 28 листопада 2012 Українській історіографії, певно, не варто міфологізувати Переяслав у позитивному чи негативному дусі. Не треба приховувати, що міжнародного договору не було, твердити, що Москва порушила договір, бо такого договору ніколи не було, і боятися відверто сказати, що цар Олексій ошукав Хмельницького, і цар ніколи не вважав його рівним партнером, а лише холопом і так далі. Міфи були породжені белетристикою козацьких літописів, «Історією Русів», а потім виплекані істориками, зокрема і тими, що виступають з так званих патріотичних позицій ... Медієвіст, 26 листопада 2012 На жаль, про автора цієї праці, Яна Битомського, відомо мало. Він помер 7 березня 1657 року, залишивши солідний літературний доробок: Gloria Redvcis in Patriam, Qvam [...] Ioannes [...] Zamoyski [...] Capitanevs Kałussien., [...]; Oriens in occidente a qvo [...] Lvdovica Maria Gonzagea [...] Vladislai IV [...] sponsa Parisijs ad thronum; Pięc lamp w interregnvm; Idea Ecclesiae Catholicae in solenni encaeniorum apparatu quem [...] Albertvs Stanislavs Radziwił [...] dvx in Olica [et] Nieswiez; Concentvs virtvtvm et meritorvm [...] Andreae Gembicki, episcopi Lvcoriensis [...] ad primum [et] celebrem episcopae Luceoriensis ingressum. Ми ж пропонуємо працю, в якій автор описує одну з подій Визвольної війни, що почалася 1648 р. - облогу Замостя ... Медієвіст, 23 листопада 2012 Festa Zamosciades celebrat conuiuia Princeps // Et renovat magnae munera laetitiae. // Qualia par soceris generum renovare vocatis, // Acceptae lautum coniugis hospitio. // Dicite Pierides, neque enim vos defore vestro // Heroi blandis addecet officiis, // Dicite, qua pompa, quo vos sistetis honore, // Quo cultu vester gestiet ire lepor? ... Валентина Соболь, 21 листопада 2012 Лесь Курбас мав спеціальні заняття не лише із санскриту, а й старослов’янської мови. Безсумнівно, хотів читати Сковороду в оригіналі, молитва якого (так звана „молитва Сковороди”) висіла у нього над над столом. „Каліграфічний квадрат (Курбас казав – роботи Нарбута) із вишиваними закрутками... Там говорилося щось на зразок „Отче наш, іже єси на небі, ниспошли нам Сократа, щоб він навчив нас пізнати себе...” ... Ігор Бурнейко, 19 листопада 2012 Не всі дослідники були впевнені у київському корінні роду і, за однією із версій, Немиричів вважають “волинцями”. Так, Бартош Папроцький – укладач гербівника 1584 р., спираючись на генеалогічну традицію, вважає Немиричів нащадками руських князів Загомуленських та Ілговицьких, наразі історикам не відомих. Ту ж версію у XVIII ст. повторив учений-єзуїт Кароль Несецький. За Шимоном Окольським, Немиричі були литовського походження, і з ним у цьому питанні погодився литовський геральдист Войтех Коялович, а в старій українській історіографії цю думку підтримав Микола Костомаров ... Медієвіст, 16 листопада 2012 Sacerdotes senatorius sequebatur ordo, in quo principes Ioannes Tarnovius Castellanus, & Petrus Kmitha Palatinus Cracovienses duo magni, atque spectati viri fuerunt, deinde Nicolaus Odnovius Sendomiriensis: Martinus Zborovius Calisiensis: Tum tres Coscielecii, Siradiensis, Lanciciensis, & Wladislaviensis: denique Ioannes Meletius Podoliae Palatini. Hos sequuntur Castellani qui has condecorabant, ornabantque nuptias. ut Petrus Zarnkovius, Posnaniensis: Petrus Zborovius Sendomirien. Georgius Conarski Calisiensis, Stanislaus Matieiovius Voiniciensis & aulae Sceptriger regiae ... Галина Русинська-Ґєртих, 14 листопада 2012 У червні 1817 р. Юзеф Максиміліан Оссолінський заснував фундацію, яка отримала назву Національний Інститут імені Оссолінських (Zakład Narodowy im. Ossolińskich). Згідно з волею засновника, місцем її розташування мав бути Львів. Фундація Оссолінського складалася з колекцій книг, рукописів, нумізматичних та музейних збірок, земельних маєтків, призначених на її утримання, а також друкарні. Значення фундації ще більше зросло, коли внаслідок укладеної 1823 р. угоди Ю. Оссолінського з князем Генриком Любомирським до фондів бібліотеки Оссолінеуму приєднали збірки Музею ім. Любомирських ... Катерина Борисенко, 12 листопада 2012 Полемічні розправи загалом були одним із найпотужніших структурантів вітчизняної барокової літератури, на чому не раз наголошували дослідники, – починаючи від піонерських розвідок М. Костомарова та І. Франка. Однак при цьому варто вказати на те, що в поле зору наших дослідників переважно втрапляли тексти православно-католицьких змагань, тоді як твори українських богословів, спрямовані супроти російських старовірів, та роль цих писань у формуванні вітчизняної традиції ще потребує докладнішої рецепції ... Медієвіст, 9 листопада 2012 В епіталамі з нагоди шлюбу Томи Гордона та Констанції Кудличівни «Venatio Amoris in Apro et Leaena – Лови Кохання на Вепра та Левицю» студент львівського єзуїтського колегіуму Лукаш Словицький досягає цільності композиції, послідовно змальовуючи молодят в образах Вепра та Левиці – тварин, зображених на їхніх гербах ... Штрихи до портрета Андрія Содомори Ольга Циганок, 9 листопада 2012 У 1989 році, він одразу погодився поглянути на мої спроби. Похвалив у перекладі один пасаж – «сплету-поєднаю» і задумався, що сказати про інші «знахідки». Натомість запитав: «Яка Ваша думка, як перекласти «Litteris et artibus» на фронтоні Львівської політехніки?». Я випалила відповідь, а Андрій Олександрович зауважив, що тут можливі різні інтерпретації. Помітивши моє зніяковіння, додав: «Що ж Ви хочете? Це важка праця. Я на свій перший переклад дивитися не можу…» ... Медієвіст, 7 листопада 2012 hymnis XXVII. Per Bartholomaeum Zimorowic civitatis Leopoliensis notarium celebrati. in officina typographica academiae Zamoscensis anno Domini 1640. Prudentissimo, amplissimo, dignissimo senatui Leopoliensi almae sodalitatis Marianae civium literatorum ... Людмила Шевченко-Савчинська, 5 листопада 2012 Відлік свого існування в європейській літературі образ дороги-мандрівки веде з Античності, проте його витоки знаходимо значно глибше, у фольклорі та деяких інших видах народної творчості. Причому не важко помітити, що зв’язок цього архетипного образу в глибинних пластах фольклору різних народів (не лише в Європі) швидше паралельний, аніж послідовний – імовірно, через його цілковиту очевидність ... Медієвіст, 3 листопада 2012  Праця Яна Бросція "Arithmetica integrorum" була видана у Кракові, імовірно 1620 р. Як пише Вікіпедія, Ян Бросцій поєднував найрозноманітніші заняття: у 1635-36 рр. викладав геодезію на кафедрі геодезії, заснованої Адамом Стжалке. Займався вимірами в маєтках Славкув і Йодловнік. У 1639 р. заснував фонд, метою якого була оплата стипендій студентам, збільшення зарплати професорських кадрів і купівля обладнання для кафедри. 1620 р. поїхав у Падую (Італія) вивчати медицину, де в 1624 р. одержав ступінь доктора медицини. 1636 р. став священником і доктором богослов'я, що дало йому кафедру і навіть ректорство в Краківській Академії. У доробку автора - понад десяток переважно латиномовних праць: "Geodesia distantiarum", "Dissertatio astronomica", "Dissersatio de cometa Astrophili", "Dе dierum inaequalitate", "Apologja pierwsza kalendarz a rzymskiego powszechnego", "Apologia pro Aristotele et Euclide", "De numeris perfectis disceptatio", "Epistolae ad naturam ordinariam figurarum plenius intelligendum", "Peripatheticus Cracowiensis", "De litterarum in Polonia vet ustate", "Sermo in synodo Luceornensi" ... Віктор Чернишов, 1 листопада 2012 Через самопізнання людина відкриває у собі інший, порівняно з речовинно-тілесним, онтологічний вимір, «внутрішню людину» – розум, волю та пам’ять. Сковорода особливо концентрує свою увагу на проблемі волі, що дозволяє говорити про глибинний волюнтаризм його концепції. Воля, за Сковородою, є потрійною, включає у себе три аспекти: воля як здатність бажати, воля як бажання, скеровані до певної мети, та воля як здатність спрямовувати свої бажання та дії до досягнення певної мети ... Людмила Шевченко-Савчинська, 30 жовтня 2012 Пошук і вироблення прийнятних способів співіснування (в тому числі в комунікативному просторі) різних національних, релігійних, соціальних складників громади був запорукою її життєздатності. Оскільки відроджена ренесансними гуманістами в своєму класичному варіанті латина не належала якомусь одному народу і була спільною мовою європейських інтелектуалів, то вона ідеально підходила на роль офіційної у місті з русько-вірменським субстратом та польською владою ... Медієвіст, 26 жовтня 2012 Ad invictissimum et excellentissimum principem Maximilianum Divina providentia Romanorum regem semper augustum etc. Explanatio compendiosa de situ, moribus et diversitate Sciticarum gentium Nicolai de Rosenberg Poloni ex Accipitrinis, equitis Iherosolimitani, serenissimi Polonorum regis pro tunc apud Sacrum Imperium oratoris ... Богдан Білоус, Петро Білоус, 24 жовтня 2012 О.Лосєв у фундаментальній праці «Естетика Відродження» зауважив, що до «практичних проблем гуманізму слід віднести і загальновідоме захоплення давніми мовами, але не просто з метою оволодіти ними. Технічне володіння давніми мовами у середні віки не було меншим, ніж у пору гуманізму. Новиною було те, що латинь тепер уже переставала бути чимось таким, що мислилось само собою. Латинь почали вивчати і науково, й естетично, і стилістично. Нею почали милуватися і в ній розшукували найкращий стиль» ... Оксана Кощій, 22 жовтня 2012 Період кін. XVI – поч. XVII ст. характеризується значною варіативністю граматичної структури латинської мови в Україні. Про це свідчить наявність граматичних варіантів, одні з яких є залишками старої мовної системи, а інші виникли внаслідок інноваційних процесів. Певні зміни та ускладнення в мовній організації аналізованого поетичного тексту були спричинені впливом ритмічної організації поетичного твору. Одна граматична ознака може пояснюватися декількома причинами ... Анатолій Кормич, 20 жовтня 2012 Практичним втіленням цих ідей слід вважати козацьку республіку, що постала на теренах України у XVII столітті. Проявом демократичних традицій були в цей період виборність посадових осіб, включно з суддями та гетьманом, а також діяльність генеральної ради як представницького органу всієї козацької громади. Різні документи даного етапу підкреслюють демократичну сутність української державності, її суверенітет та проголошують тезу про збереження козацьких, міщанських, шляхетських прав і вольностей ... Микола Жарких, 17 жовтня 2012 Переклад опису, виконаний І.Г. Шершневичем, надруковано в 1867 р. разом з примітками М.Н. Мурзакевича. Читаючи його, не можна не помітити, що перекладач мав певні складності не тільки з латинською мовою оригіналу, але і з російською мовою перекладу. Тому виконання нового якіснішого перекладу слід визнати бажаним, але за нинішніх темпів розробки джерел до історії Криму перекладом Шершневича доведеться користуватись ще багато років ... Медієвіст, 15 жовтня 2012 Підсумувавши, що на весіллі «всіх гостей добре зустріли, прийняли, обдарували», Оріховський завершує основну частину, а далі в окремому розділі звертається до шляхти, закликаючи підтримати короля і розбити, нарешті, турків. Етикетна злободенність твору неспроможна заглушити громадянську риторику, притаманну Роксоланові. Дещо занепокоєний оригінальністю свого колеги, виявленою навіть у привітанні на адресу перших осіб держави, Андрій Тржецеський (1530–1584 рр.) вважає за потрібне перепросити читача за незвичайність епіталами ... Віталій Щербак, 13 жовтня 2012 Наприкінці XVI ст. козацький ідеал — вільної людини, яка користувалася імунітетними правами, в основних рисах уже був сформований і глибоко проникав у свідомість українського суспільства. Тому, насамперед, потребують вивчення питання чинників становлення козацької самосвідомості. З іншого боку, важливо простежити вплив козацтва на різні сфери духовного життя суспільства: релігійну свідомість, політичне мислення, стереотипи морально-етичних цінностей тощо ... Медієвіст, 11 жовтня 2012 Arbor Tulliana Iasinsciano - підручник з риторичного мистецтва, написаний 1703 року одним з викладачів Києво-Могилянської академії, імовірно - Іларіоном Ярошевицьким ... Наталія Жукова, 9 жовтня 2012 Масовість культури є синонімом безликості та заангажованості, а елітарність – це пошук та ствердження особистісного й творчого начала. Різниця між масовою та елітарною культурами полягає в тому, що перша – поверхова, вульгарна, створюється на потребу публіки, це споживацька культура, друга – складна, серйозна, є самовираженням її творців ... Марія Закала, 6 жовтня 2012 У кожного є своя природа, своя вроджена здатність до конкретної справи. Через пізнання її в собі, людина робить вибір на її користь і таким чином здобуває щастя, стаючи вільною від “неспорідненої праці”. А якщо людина порушує в собі “невидимий світ” здібностей, даних від природи, то зазнає неволі від власної нереалізованості в житті, яка приносить лише гіркі плоди ... Медієвіст, 4 жовтня 2012 Нащадок відомого львівського роду, Людовик Валер'ян Алембек, дід якого, Ян Алембек, був шанованим медиком, природженим гуманістом, філологом та хроністом рідного міста, син Валер’яна Алембека, доктора медицини, професора математики та філософії, згодом – ректора Замойської академії, сам магістр філософії і доктор медицини, королівський лікар Яна ІІІ Собеського, який, зрештою, повернувся до Львова і став автором численних латиномовних творів, сповнених любові до рідного міста, що виявляє себе цілком органічно, без зайвого пафосу ... Віктор Брехуненко, 2 жовтня 2012 Увесь спектр стосунків українського козацтва з Доном відлунював на польсько-козацьких відносинах, але вістрям цього шкідливого для Варшави чинника були прояви, зав'язані на проблемі безпосередньо. І живилися вони із закоріненого в свідомості українського та донського козацтв відчуття обопільної спорідненості, із спільності глибинних інтересів козацтв на турецько-татарському напрямку та потреб оборони власних спільнотних прерогатив ... Медієвіст, 29 вересня 2012  У “Напученні...” описана ідеальна державна система - з одного боку ґрунтована на потужній традиції і здоровому глузді, з іншого - не надто деталізована. Втім, за майже 500 років, що минули від народження Станіслава Оріховського, нічого кращого так ніхто і не придумав. Автор декларує, що хоче і може підкорятися владі та беззаперечно визнавати її авторитет, але тільки за умови існування підстав для поваги до короля, що уможливить визнання його реальної, а не лише зумовленої статусом, переваги ... Марта Ващак, 26 вересня 2012 Проблема свободи не лише посідає чільне місце в українській історико-філософській думці, а й є важливим питанням для української нації загалом. Крізь усю історію українського народу червоною ниткою проходить проблема свободи, що виражається в національному пісенному фольклорі, історичних піснях, думах тощо ... Дмитро Вирський, 24 вересня 2012 Саме річпосполитська історіографія надала козацтву «вчений імідж», познайомила із цим явищем не лише освічених співгромадян, але й європейську гуманітарну науку. Вона напрацювала стійкі козацькі «історіографічні міфи», в тому числі, сприйняття козаків як лицарів християнського світу, героїв загальноєвропейської антитурецької боротьби. Вона таки створила й античні рамки для портрету козаччини, які надавали останній значної респектабельності в очах ренесансної вченої традиції ... Володимир Попик, 21 вересня 2012 Автор цієї статті прагне до подолання стереотипів, що склалися, і вибудови більш широких – як у хронологічному, так і у проблемно-тематичному та видовому плані – уявлень про основні етапи розвитку національного ресурсу біографічної інформації та значення набутого в минулому досвіду для сучасності і майбутнього. Саме від української біографіки ранньомодерної доби можна чітко простежити безпосередню тяглість до сучасної біографічної творчості і видавничо-інформаційної справи ... Наталя Горбач, Ірина Славна, 19 вересня 2012 Збірка Г. Сковороди, яку було укладено після 1885 року з уже готових 30 віршів, написаних у різний час і з різного приводу, – не формально-механічне об’єднання поезій, а твір, наділений ідейно-естетичною цільністю. Свідченням цього є як сама назва збірки, де саду уподібнюється розвиток людського духу, так і принцип компонування матеріалу: автор не дотримувався хронологічного порядку, а підкорив його певному ідейно-естетичному завданню, у здійсненні якого організуюча роль належить епіграфам – цитатам із Біблії ... Володимир Пилипенко, 17 вересня 2012 1610-ті роки для Речі Посполитої були сповнені напруженого чекання війни проти потужного і небезпечного сусіда – Османської імперії. Уже більше ніж сто років загроза війни проти турків-османів не переставала турбувати польських королів і гетьманів. Захопивши 1453 р. Константинополь, османи, з метою закріпитись на європейському континенті, відразу почали наступати на землі, що займали південні слов’яни та угорці. А підкорення Кримського ханату 1475 р. відкрило Порті прямий шлях до Польського королівства, Великого Князівства Литовського та українських земель, що входили до складу цих монархій ... Медієвіст, 15 вересня 2012 Текст, автором якого є доктор медицини, а також бургомістр Львова Еразм Сикст, всупереч назві містить не лише інформацію, цікаву медикам, але й може багато розповісти про самого автора – представника кін. XVI - поч. XVII ст. ... Медієвіст, 12 вересня 2012 Leopolis Russiae metropolis a Turcis, Tartatis, Cosacis, Moldavis Anno MDCLХХІІ (1672) hostiliter obsessa... – пізній твір Бартоломея Зиморовича, досі більше відомого як полоно- та латиномовного поета. На жаль, небагато-хто з філологів, навіть після курсу давньої української літератури, знає, що Бартоломей Зиморович – також автор кількох об’ємних, а головне – зіпертих на архівні матеріали історіографічних праць латинською мовою. Оповіді з історії Львова та навколишніх земель є цікавими не лише для істориків, а й для літературознавців, оскільки зображувані в них образи – яскраві й динамічні ... Наталя Зайдлер, 12 вересня 2012 Козацькі літописи, що зберегли традиції давнього українського літописання, є зразком об’єктивного осягнення їх авторами минулого України. Хоча, на думку О. Білецького, „історична цінність. . . літописів неоднакова, неоднакові вони і в літературному відношенні”, однак „цінні не тільки як джерела до історії України, але й як приклад використання в історико-літературних працях народної мови, народної традиції в розумінні історичних подій”. Потвердженням цієї думки є, наприклад, Літопис Самовидця, названий М. Возняком „найціннішим літописом, який зберігся досі з XVII ст. ” ... Медієвіст, 7 вересня 2012  Медичний коментар Еразма Сикста до творів Сенеки, надрукований 1627 р. у Львові під назвою «Commentarius medicus in L. Annaei Senecae opera». Саме він може слугувати прикладом синкретизму наукового, публіцистичного та художнього стилів в одному творі, де серйозні наукові факти, приклади з власної медичної практики сусідять з цитатами не лише античних лікарів, а й письменників і навіть з анонімними поетичними рядками cum grano salis. Автор заявляє, що видатні його попередники не здолали таку складну справу, на яку замірився він, оскільки хибно вважали, що «медикам належить залишити медиків, а філологам – трактувати філологів» ... Віктор Брехуненко, 7 вересня 2012 Було б банальністю наголошувати на важливості проблематики Переяславської ради 1654 р. для російської історіографії. Адже сьогодні вже не треба доводити, що фантом цієї події у вигляді різних редакцій «Переяславського міфу» до останнього часу використовувався російськими елітами для легітимації зверхності Росії над Україною. При цьому російська історіографія Переяславської ради 1654 р. перебувала у постійному й жорсткому інтелектуальному протиборстві з іншими історіографіями, особливо українською та польською ... Людмила Шевченко-Савчинська, 2 вересня 2012 Діалог – динамічний спосіб обміну інформацією, яким культура послуговується від найдавніших часів і по сьогодні. За словами Сократа, це найкращий спосіб пізнання своєї або чужої душі. За цей час виникло безліч художніх форм, яким діалогічність притаманна різною мірою: від власне літературно-філософських діалогів через драматургію та епістолографію діалог проникає навіть в етикетні жанри, у чому легко пересвідчитися на прикладі латиномовних епіталам та епіцедіїв українських авторів ... Олександр Коваленко, 2 вересня 2012 Пам’ятка входила до складу рукописного збірника, в якому досить розбірливим скорописом було переписано уривки з популярних у тогочасного читача історичних повістей – Олександрії та Римських діянь, а також київського Синопсису. Нині цей збірник зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАН України в Києві. Оскільки в тексті літопису траплялися численні відомості з історії Ніжина, М. Сперанський умовно назвав його Ніжинським ... Віктор Брехуненко, 28 серпня 2012 Набуття стратегічної переваги Польсько-Литовською державою устійнювало іманентно закладену належність обширу до європейського світу; зміщення ж шальок терезів у бік Москви, а особливо зосередження в її руках більшої частини києво-руської спадщини, перервало б органічний розвиток українського та білоруського етнічних організмів, відкривало шлюзи для болісного й назагал шкідливого переорієнтування останніх на Схід з усіма невтішними наслідками (у томі числі геополітичними), які б звідси неминуче випливали ... Іван Ярмошик, 28 серпня 2012 Однією з характерних рис першої половини XVII століття в Польщі і Україні було захоплення протестантством. Особливого поширення серед шляхти набула його раціоналістична течія антитринітаріанство або социніанство. Социніани заперечували догмат Трійці, вимагали віротерпимості та визнання свободи волі, засуджували рабство і кріпосне право. Социніани турбувались про розвиток особистості, науки. Де появлялась їх община, там засновувались школи, друкарні, лікарні ... Медієвіст, 24 серпня 2012  Відсьогодні на Медієвісті новий розділ - Фотокопії. У ньому будемо публікувати зображення невідомих раніше стародруків та рукописів. Arbor Tulliana Iasinsciano - підручник з риторичного мистецтва, написаний 1703 року одним з викладачів Києво-Могилянської академії, імовірно - Іларіоном Ярошевицьким. Наразі здійснюється розпізнавання рукопису і вже на початку наступного року ми викладемо у відкритий доступ перші текстові уривки цього твору. З Днем Незалежності! "Історія Русів" як джерело культурологічних рецепцій 80-х років XVIII – першої половини XIX століття Лариса Горенко, 24 серпня 2012 Автор "Історії Русів" висловлює своє ставлення до понять "Україна", "український", де підкреслює, що Русь – це питома назва саме України, а руси – споконвічні жителі української землі (це ім’я було штучно перейнято в Московії через політичні, династичні посягнення). Тому рекомендує чітко розрізняти русів від росіян та білорусів ... Медієвіст, 23 серпня 2012 Катерину називають перлиною з родового Потоку, яку наречений відшукав і вставив до свого золотого персня. З часом ця пані стане відомою завдяки гострому розуму, влучним і в’їдливим висловлюваннями, у тому числі, з приводу тогочасних політики і політиків. Катерина мала глибоку антипатію до Росії і її прихильників, яку не приховувала навіть під загрозою примусового розпродажу своїх багатств та після часткової їх конфіскації ... Тетяна Александрович, 23 серпня 2012 У творах філософа, як і в самому стилі Бароко, химерно поєдналися елементи просвітництва, реформації, класицизму, витворивши неповторний сковородинівський стиль. Однією з індивідуальних особливостей Григорія Сковороди є міграція ідей, тем і проблем не тільки у межах одного жанру, а й усієї творчості мислителя. Філософія, етика, мораль органічно вплітаються в літературний світ Григорія Сковороди, стаючи складовою його літературознавчої концепції ... Медієвіст, 18 серпня 2012 Текст, автором якого є доктор медицини, а також бургомістр Львова Еразм Сикст, всупереч назві містить не лише інформацію, цікаву медикам, але й може багато розповісти про самого автора – представника кін. XVI – поч. XVII ст. ... Юлія Шпак, 18 серпня 2012 Величків фундаментальний твір представляє корпус козацької історіографії, авторами якої були літописці-вчені, мислителі-дослідники, вихованці Києво-Могилянської академії – представники славетного «стану військових канцеляристів», який, за оцінкою M. Грушевського, прийшов «на зміну духовних представників київської схоластики першої половини 18 ст. та підготував національне українське відродження 19 століття.» ... Ігор Куташев, 13 серпня 2012 Й. Верещинський виходить з того, що державність України має бути втілена на основі запровадження автономного козацького самоуправління. Тобто, визначальною у його концепції державності є ідея автономності. Мислитель чітко окреслює територіальний поділ України та її політичні, військові, економічні центри ... Дмитро Вирський, 8 серпня 2012 Застосування до спадщини Оріховського характеристики “вперше в Україні” з багатьох позицій виглядатиме цілком доречно і саме у царині соціальних наук його внесок відзначається масштабом та оригінальністю. Цивілізація і культура, народ і держава, володар і громадянин в історичному часі - навколо цих понять постійно оберталися інтелектуальні шукання гуманіста. Артикульовані Оріховським ідеї були суголосні найпередовішим концепціям новочасної суспільної думки, до того ж, ним фактично вводився “український чинник” до міркувань і розрахунків вченого світу Західної Європи ... Тетяна Пастух, 8 серпня 2012 Перша половина ХІХ ст. позначилась у Європі, та й в Україні, Гердерівським концептом «природної людини», а відтак народного духу і народної мови як визначальних ознак «нового періоду в житті народу». У середині ХІХ століття авторська література творила актуальний образ народу через звернення до фольклорних образів та народного осмислення історії. Фольклор в авторській літературі межі ХІХ і ХХ століть сприяв розкриттю потаємного, прихованого в душі людини, її психології ... Людмила Шевченко-Савчинська, Ельвіра Швець, 3 серпня 2012 Про присутність чужого тексту у власному тогочасний автор повідомляв, виділяючи дослівні цитати за допомогою курсиву чи іншого шрифту, обрамлюючи його словами «як сказав», «на думку», «говориться у …» (…). Загальновідомі та легко впізнавані, з погляду автора, рядки зазвичай не підписувалися, хоч і виділялися формально – найчастіше це траплялося з цитатами зі Святого письма. Винятком є інтелектуальна проза Е. Сикста, де кожна дослівна цитата ретельно паспортизована ... Дмитро Наливайко, 1 серпня 2012 Як і в європейських колегіях і академіях того часу, в навчальній програмі Києво-Могилянської академії значне місце відводилося humaniora - класам поетики й риторики. В них же чимала увага приділялася вивченню літератури, що поєднувалося з вивченням латинської мови і оволодіванням теорією та практикою красномовства ... Володимир Литвинов, Руслана Множинська, 20 липня 2012 1500-го року Ян Сакран видрукував невеличкий трактат під назвою «Перелік заблукань рутенського обряду», якого 1507/1508 року перевидав ще й у скороченому варіанті під назвою «Заблукання найупертіших рутенців». Це породило надію католикам на повну інкорпорацію православної церкви і стало великим подразником та образою для православних вірників. Знаковою фігурою серед захисників православ’я став інший католик — Станіслав Оріховський, про якого мова піде далі. А поки що про Яна Сакрана. ... Наталя Бойко, 20 липня 2012 Правильність написання як питомих лексем, так і іншомовних слів залежить здебільшого від рівня володіння автора латиною та від того, наскільки сильним був вплив тодішнього правопису польської мови. З певністю можна стверджувати, що букви q, v, x збереглися в тих словах, які не зазнали фонетико-орфографічної полонізації. Натомість вживання літер і їх сполук сz, k, sz, w, z тощо пояснюється стимулюючим впливом польської мови ... Медієвіст, 18 липня 2012 У відібраних й вочевидь відредагованих Оріховським промовах, важко не розчути лейт-мотив твору: навіть найталановитіший король без підтримки шляхти не може вершити справді великі справи. Підсумувавши, що на весіллі «всіх гостей добре зустріли, прийняли, обдарували», Оріховський завершує основну частину, а далі в окремому розділі звертається до шляхти, закликаючи підтримати короля і розбити, нарешті, турків, пророкує, що з цього шлюбу буде добро для шляхетського стану й країни ... Медієвіст, 14 липня 2012 Текст, автором якого є доктор медицини, а також бургомістр Львова Еразм Сикст, всупереч назві містить не лише інформацію, цікаву медикам, але й може багато розповісти про самого автора – представника кін. XVI – поч. XVII ст. ... Галина Краковецька, 9 липня 2012 Слово ідіот з термінологічним значенням пройшло повторну метафоризацію і вживається в переносному значенні як лайливе. Таким чином, історично похідне значення (на сучасному етапі розвитку мови — медичне) на певному часовому відрізку стає основним, а наведене в грецьких і латинських словниках як основне не сприймається. Повернення слова в новому (термінологічному) значенні в загальномовний словник тепер уже української мови відбулося шляхом реметафоризації ... Медієвіст, 4 липня 2012 Всупереч одвічній манері мислителів звеличувати минуле і ганити сьогодення, Андрій Білецький стверджує, що не тільки «Вік, коли народився Христос, і скількись небагато відтоді століть визначних, на літературу і на вільні мистецтва багатих, були придатними для поширення його релігії і для припинення суперечок», але й після кількох епох занепаду. «У наш вік, в який живемо, завдяки освіченим товариствам чоловіків мудрих, як католиків, так євангелістів, і завдяки лікуванню для релігії християнської незмірна користь постала»... Оксана Дуфенюк, 29 червня 2012 Станіслав Оріховський уперше в історії західноєвропейської та вітчизняної культури сформував концепцію природного права; одним із перших в історії вітчизняної правової думки підтримав теорію походження держави з суспільного договору; став першим українським мислителем, який у своїх філософських трактатах обґрунтовував окремі елементи правової держави та значну увагу приділяв феномену свободи і принципам справедливості, рівності та невідчужуваності прав людини ... Медієвіст, 28 червня 2012 Щоб оглянути інтелектуальний контекст виникнення і розвитку Великого князівства Руського, спробуємо простежити еволюцію політичних поглядів і побачити український політичний процес XVI-XVIII ст. як певну цілісність - сукупність передумов, умов і наслідків буремних подій 2-ої половини XVII ст. ... Наталя Сидоренко, 24 червня 2012 Чи завжди у текстах Сковороди присутній в людині Бог? I якщо внутрішня сутність людини, її серце (як джерело думок та вчинків) є Богом, то як пояснити наявність в людині злих думок і, відповідно, вчинків? Пояснимо причину зла в людині відсутністю в ній Бога в момент скоєння злочину. B такому разі (коли серце не є самостійним, а лиш символом Бога в людині) виходить, що «серце» в людині присутнє не завжди ... Поліна Яремчук, Аліна Шайдецька, Артем Онікієнко, 19 червня 2012 Держава – зібрання громадян, об’єднаних узгодженим правом і загальною вигодою, де щастя є вищим правом. Причина виникнення держави – вроджена потреба людей у взаємодопомозі, їх приязнь. Влада повинна спиратися не на страх, а на повагу і любов підданих, без чого немає сильної державної влади. І держава, й індивід мають взаємні зобов’язання. Обов’язок останнього – піклуватися про інтереси суспільства і держави ... Медієвіст, 14 червня 2012 Текст, автором якого є доктор медицини, а також бургомістр Львова Еразм Сикст, всупереч назві містить не лише інформацію, цікаву медикам, але й може багато розповісти про самого автора – представника кін. XVI – поч. XVII ст. ... Латинська мова у засвоєнні європейських освітніх традицій вищою медичною школою України (частина ІІ) Людмила Шевченко-Савчинська, Олеся Гульчій, 9 червня 2012 Медієвіст, 4 червня 2012 Юлія Хохановська, Анна Трач, Ярослав Новиченко, 30 травня 2012 Юрій Дмитришин, 25 травня 2012 Третій Ординок у місті Львові отримав назву “колегія сорока мужів”. До повноважень Третього Ординку належав також контроль за фінансами та господарською діяльністю органів міського самоврядування. До складу міської ради входили чотири бургомістри та дванадцять радників. Було заборонено одночасне перебування у складі бургомістрів і радників батька і сина, братів, інших близьких родичів ... Медієвіст, 20 травня 2012 Erasmus Sixtus. Commentarius medicus in L. Annaei Senecae opera. Частина перша. Illustrissimo Domino... Медієвіст, 15 травня 2012 Текст, автором якого є доктор медицини, а також бургомістр Львова Еразм Сикст, всупереч назві містить не лише інформацію, цікаву медикам, але й може багато розповісти про самого автора - представника кін. XVI - поч. XVII ст. ... Латинська мова у засвоєнні європейських освітніх традицій вищою медичною школою України Людмила Шевченко-Савчинська, Олеся Гульчій, 10 травня 2012 Епоха Ренесансу відродила і посилила інтерес до гуманітарного та природничого комплексу наук – на відміну від середньовічного захоплення теологією. Як наслідок – наприкінці XVI ст. в Європі налічувалося понад 60 університетів, більшість із яких мали інтернаціональний характер, тобто приймали також іноземних студентів ... Михайло Злоторович. Усе найкраще у майбутнього шлюбу Медієвіст, 5 травня 2012 Епіталама Злоторовича написана класичною латинською мовою, однак перші чотири продубльовані мовою, рідною автору, переданою за допомогою літер латинської абетки – залишається відкритим для славістів питання про те, якою саме: місцевою українською, переповненою полонізмами, чи польською з українізмами ... Львівський світ книги у “Сотні польських письменників” Шимона Старовольського Антоні Кравчик, 30 квітня 2012 У "Сотні" Шимон Старовольський згадав 22 осіб, довший чи коротший час пов’язаних зі Львовом, а також 13 мешканців Руської землі. Разом це 35 осіб, що складає понад 14 % серед згаданих у Сотні 220 діячів ... Провідні мотиви європейської містичної поезії XVI - XVIII ст. в українській та іспанській літературах Валентина Вздульська, 25 квітня 2012 Українська та іспанська містична поезія - типологічно близькі явища, які виникають із часовим відривом у півтора століття у різних регіонах Європи. Попри те, що українське бароко досить активно абсорбує тенденції західноєвропейської ренесансної культури, в даному разі не йдеться про літературні взаємовпливи, а радше про незалежне одне від одного виникнення подібних явищ на певних етапах розвитку культур, обумовлене спільними витоками ... Український вірш кінця XVI – початку XVII століття: маркування перспективи Богдана Криса, 20 квітня 2012 Над розпізнаними ознаками раннього українського вірша домінує часовість. Якщо новітня поезія – це теперішній час, зупинена мить, то давні віршовані тексти – знаки безупинного проминання й поминання, долання відстані, наближення до мети. Можливо, лише часова й понадчасова грані різних періодів віршування й надаються до зіставлення? ... Латиномовна історіографія України XVII—XIX ст. Людмила Шевченко-Савчинська, 15 квітня 2012 Юрій Немирич пояснює причини, які примусили його взятися за перо: «Обов’язок кличе прийти на допомогу Батьківщині усіх або принаймні тих, які віддані їй. Незважаючи на свій молодий вік і перебування на чужині, чим можу, прагну прислужитися Батьківщині» ... Ян Юзефович. Літопис подій у Південній Русі Медієвіст, 10 квітня 2012 Оповідь поділена на розділи, які названі іменами львівських архієпископів, усередині розділів події висвітлюються в хронологічній послідовності: на першому місці – діяння самого архієпископа і все, що стосується церковного управління, а вже потім – визначні політичні події у Південній Русі та у Львові, наприкінці кожного року перелічені суспільні та стихійні лиха. Прикметно, що Ян Юзефович в описі деяких років коментує вихід у світ літературних творів, які привернули його увагу ... Людина і світ в інтерпретації ранніх українських гуманістів Олена Кравченко, 5 квітня 2012 На думку гуманістів, земне покликання людини - діяти і пізнавати - рівнить людину з Богом і навіть дає їй можливість уподібнитися Богу за своєю суттю. Таке уподібнення потрібне було філософам передусім для того, щоб підкреслити творче начало в людині. Проте швидкоплинне життя на землі завершується вічністю і вічним блаженством, тому провідною ідеєю і найвищим змістом людського життя є Бог ... Визначальні риси бароко в українських риториках і поетиках XVII—XVIII ст. Лариса Деркач, 31 березня 2012 Ораторська та художня проза бароко мало чим відрізнялася від поезії, хіба що ритмікою, а від буденної мови - образністю, емоційністю, словесним орнаменталізмом. Теоретики ораторського стилю вказували на три особливості словесного вираження: краса, побудова, достоїнство ... Ігнатій Богатко. Наука військових мистецтв Медієвіст, 26 березеня 2012 Може видатися дивним, чому в підручнику з військової справи так детально описується цивільне заняття, фактично, розвага. При цьому проф. Гродзицький – якщо не автор, то принаймні батько розглядуваного курсу – був аж ніяк не світською особою. Тут слід враховувати те особливе місце, яке займали феєрверки у бароковій культурі XVIII ст. – без них не обходилася жодне свято чи урочиста подія ... До питання про особливості козацької ідеології XVIII ст. Наталя Кучма, 21 березня 2012 Ідеологія козацтва, яке з першої половини XVI ст. перетворюється на провідну політичну силу в українських землях, стає визначальною складовою національного міфу; вона зазнає певної трансформації впродовж століть, але в основі її залишаються все ті ж річпосполитські конструкції, присутність яких у якості відправного пункту видається цілком логічною. Шляхетські політичні ідеали, сповідувані інтелектуалами як з церковних кіл, так і з самого козацького середовища, органічно входять у козацьку свідомість, адже значна частина козацтва мала шляхетське походження ... Проблеми вивчення староукраїнської літературної мови другої половини ХVІ-ХVІІІ ст. Віталій Передрієнко, 16 березня 2012 Періодові другої половини ХVІ-ХVІІІ ст. належить особливе місце в історії української літературної мови: з одного боку, він завершує тривалу попередню давньо- і староукраїнську епоху, а з другого його можна розглядати як підготовчий етап мовного переходу до національної доби. Саме цей період відбиває цілий комплекс проблем, які так чи так характеризують історію української мови фактично від зародження літературної форми її існування і майже до кінця XIX ст. ... Еразм Сикст. Медичний коментар до творів Сенеки Медієвіст, 11 березня 2012 Медичний коментар Еразма Сикста до творів Сенеки, надрукований 1627 р. у Львові під назвою «Commentarius medicus in L. Annaei Senecae opera». Саме він може слугувати прикладом синкретизму наукового, публіцистичного та художнього стилів в одному творі, де серйозні наукові факти, приклади з власної медичної практики сусідять з цитатами не лише античних лікарів, а й письменників і навіть з анонімними (ймовірно, власними) поетичними рядками cum grano salis ... Новолатинська література – класична область пограниччя культур. Український аспект Людмила Шевченко-Савчинська, 6 березня 2012 У свідомості наукової спільноти не існує поняття «українська неолатиністика», оскільки небагато-хто знає, що це не кілька десятків віршів авторів, яких поляки також упевнено називають своїми (не рефлексуючи зайве з приводу походження, національного самовизначення, місця проживання тощо) не «ренесансне явище», а пласт як поетичних, так і прозових текстів, що за потужністю здатний конкурувати з україномовним, оскільки творився на українських етнічних землях майже п’ять століть. Неолатиністика досі – раритет інформаційного поля українських гуманітаріїв ... Вчення Станіслава Оріховського-Роксолана про людину та її природні права Ірина Майданюк, 1 березня 2012 Оріховського можна назвати першим із східнослов’янських прибічників концепції суспільного договору. Причиною появи держави є вроджені недоліки, які потребують взаємодопомоги, вроджена схильність одного до другого. С. Оріховський одним із перших в європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади та держави, виступив проти підкорення світської влади духовній і за невтручання церкви в державні справи ... Андрій Абрек. Сонце після хмар Медієвіст, 25 лютого 2012 На двох десятках сторінок А. Абрек перелічує видатних родичів подружжя: Тома Замойський, Ян Замойський, Конецпольські, Любомирські, Острозькі (а також згадуються ті, кому вони рівні – Тарнавські, Гербурти, Заславські, Одровонжі, Костки), прославляє плоди їхньої діяльності, націленої на славу і користь батьківщини, вшановує короля; знаходить численні паралелі в античній і вітчизняній історії, цитує відомих авторів ... Книги з медицини та ветеринарії у фондах бібліотек та в приватних книжкових зібраннях в Україні у XVIII ст. Віктор Соколов, 20 лютого 2012 Наприкінці XVIII ст. у підручниках вже намічався перехід від простого опису правил до викладу систематичного курсу певної галузі науки. Поява значної кількості видань з медицини та ветеринарії відбивала нові напрями використання і функціонування в суспільстві медичної літератури. Незважаючи на те, що більшість книг аналізованої тематики була розрахована на задоволення місцевих потреб, окремі видання набувають міжнародного значення (наприклад, праці Е. Сикста, А. Крупинського) ... Нововіднайдені джерельні матеріали до біографії львівського друкаря Михайла Сльозки Володимир Александрович, 15 лютого 2012 Серед віднайдених джерельних свідчень до життєпису Михайла Сльозки є обширний комплекс ніколи досі безпосередньо не використовуваних документів в актових книгах консисторського суду Львівської католицької архієпархії 1637-1645 рр. Перший із них стосується одного достатньо інтриґуючого епізоду життєвого шляху майстра - видання книги «Aurora na horyzoncie lwowskim swicaca» та репресій проти неї з боку католицьких церковних кіл ... Опис декількох львівських родів Євген Равський, 10 лютого 2012 Немає сьогодні львів’янина, який би не знав Боїмів та їх портретів на стінах каплиці біля львівської римо-католицької катедри, прекрасної пам’ятки львівської архітектури ... Гомілетика й герменевтика: Арістотель у давній українській літературі Тарас Лучук, 5 лютого 2012 Якщо про українську проповідь XVI—початку XVII ст. можна сказати, що це була екзеґеза біблійного тексту в морально-повчальному дусі, то в проповіді другої половини XVII ст. Святе Письмо становить тільки складову її частину, адже, за слушним зауваженням Михайла Возняка, «схоластичний проповідник уносив у свою проповідь відомості з історії, з природничих наук, як із зоології, ботаніки, мінералогії, астрономії» тощо ... Нариси історії розвитку медичної освіти у Львові А. В. Магльований, В. Й. Кімакович, В. С. Гриновець, Ю. В. Сулим, В. В. Бумаценко, 31 січня 2012 Необхідно відзначити, що від початку існування Єзуїтського колегіуму у Львові при колегії існував шпиталь на кошт ордену. Іще до надання статусу університету при колегії працювали такі особистості, як професори, доктори медицини: Гієронім Воссербротт де Лєополі, а також Станіслав Дибовицький, який отримав попередньо ступінь доктора медицини у відомому на той час університеті в Болонії, Еразм Сикст доктор медицини і філософії, опублікував наукову роботу про теплиці в Шклі коло Львова та “Commentarius medicus in L. Annaei Senecae opera” (1627), Мартина Кампіана, Павла Боїма та ін. ... Українська інтелектуальна традиція і сучасна Європа Ігор Захара, 26 січня 2012 Чи нашкодив чимось західний вплив українській духовності? ... Бібліографія і історіографія Львова Олександр Шишка, 21 січня 2012 І Естрайхер, і Левицький прагнули облікувати всі видання, які вийшли друком на території Польщі і Австро-Угорщини, причому Естрайхер включив до своєї бібліографії надбання українського книгодрукування та літератури. Таким чином вони охопили і ті публікації, що стосувалися безпосередньо Львова. Одним з перших, хто створив спеціалізований бібліографічний огляд літератури про Львів на кінець ХІХ ст. був Антон Петрушевич - греко-католицький священик, церковний і політичний діяч, історик, археолог, філолог та етнограф ... Функціональна роль латинських термінологічних словників (дослідження на основі бібліографічних джерел) Тихін Лещук, 16 січня 2012 Латинська мова дала підґрунтя для створення дуже багатьох (близько 30 відсотків, а в галузі медицини і фармації понад 90 відсотків) і загальновживаних слів, і наукових термінів. Отже, словник має на меті не лише дати людині надійний ключ до розуміння літератури, історичних джерел, документації, рецептури, написаної латинською мовою, він одночасно є енциклопедією лексичних знань для пересічного мовця, не кажучи вже про фахівця-лінгвіста ... Українська козацтво у хроніці Я.І. Петриція (бл. 1622 та 1637 рр.) Дмитро Вирський, 11 січня 2012 Петрицій знаний як лікар, історик, теоретик виховання. Народився він у Львові. Син Себастіана Петриція, професора Краківського університету, лікаря і філософа, міщанського походження. Навчався медицині у Краківському університеті, а згодом у Болоньї (докторат нострифіковано у Кракові 1620 р.). Цей професор Краківського університету, 1621 р. був призначений і першим в історії цього навчального закладу історіографом. Як вчений Петрицій знаний як автор трьох праць з медицини, підручника доброго виховання, а також чотирьох історичних промов, що торкалися минулого Польщі ... Етикетна література України латинською мовою: пам’ятки та пізніша рецепція явища Людмила Шевченко-Савчинська, 6 січня 2012 Сьогодні впевнено можна сказати, що панегірична поезія – це термін-оксиморон, оскільки панегірик – у переважній більшості давніх теоретико-літературних праць визначається як жанр епідиктичного красномовства, тобто є прозою за визначенням. На жаль, в українському літературознавстві коректне вживання терміну «панегірик» є рідкісним – значно частіше він використовується у широкому, побутовому сенсі ... |
 | |
Книгарня КаталогАналіз настільки детальний, що мимоволі складає враження своєрідного путівника для нової королеви місцевим політикумом. Це враження міцніє завдяки образові королеви, який творить С. Оріховський, порівнюючи її не з Венерою, а з Мінервою Ян Брожек барвисто розтлумачує, в чому приваба арифметики, а відтак – необхідність її вивчати: «Інші науки мають національні відмінності. Так граматика одна у греків, інша – в римлян. Математичні ж науки – вічні й без відмінностей». Текст, як і належить, рясніє цитатами і посиланнями на праці колег, при цьому давньогрецькі наводяться мовою оригіналу... Похід 1672 р. турецького султана Мехмеда IV на Польщу змальовується як вирішальний поєдинок між мусульманською та християнською вірою за панування в Європі – ще один топос латиномовної історіографічної літератури. Те, що до мусульманів приєднуються козаки – підсилює враження кінця часів і переверненого Хмельниччиною світу... Перед нами – ревний католик, містик, який захоплено описує дива, що часто суперечать християнській доктрині, водночас – талановитий історіограф, який прагне наводити документальні підтвердження до більшості подій, очевидцем яких не був він сам... Твір може слугувати прикладом синкретизму наукового, публіцистичного та художнього стилів в одному творі, де серйозні наукові факти, приклади з власної медичної практики сусідять з цитатами не лише античних лікарів... Статті
Григорій Сковорода: портрет в інтер’єрі бароко Ірина Слоневська Сковорода переконаний, що біблійні тексти слід розуміти як сукупність символів, образів, знаків, які треба вміти розшифровувати, шукати в них потаємний, прихований зміст. Козацькі літописи 30–80-х рр. XVІІІ століття як історичне джерело та пам’ятки української історіографії Іван Дзира Початок критичного вивчення козацького літописання 30–80-х рр. ХVІІІ ст. припадає на 40-і рр. ХІХ ст. Ці спроби були пов’язані з підготовкою рукописів до друку і першими відгуками на публікації. Терміни „опіка”, „патронаж” та „патронат” у сучасних словниках юридичної термінології Наталя Давиденко В українській мові терміни латинського походження патрон і патронат були замінені власне українськими опіка і піклування, оскільки вони вже позначали реалії українського життя. Переяславська Рада 1654 р. в російській історіографії Віктор Брехуненко Сьогодні вже не треба доводити, що фантом цієї події використовувався російськими елітами для легітимації зверхності Росії над Україною. При цьому російська історіографія Переяславської ради 1654 р. перебувала у постійному й жорсткому інтелектуальному протиборстві з іншими. Дмитро Наливайко У XVI ст. гуманізм і культура Відродження ширяться в Польському королівстві, охоплюючи й українські землі. Більш того, ці землі, передусім Галичина, стають одним з найзначніших вогнищ ренесансної культури в усій Польсько-Литовській державі, зокрема, тут набувають значного розвитку ренесансна латиномовна поезія і проза. СтародрукиAnnalium urbis Leopoliensis tomus extravagans, juris publici et privati, revolutiones in regno et contingentia ... Domus virtutis et honoris ...
ПерекладиЦитування викладеної інформації заохочується за умови дотримання законодавства України про авторське право та гіперпосилання на medievist.org.ua |
Новини |
Sign in|Report Abuse|Print Page|Remove Access|Powered By Google Sites