Твір із нагоди дня народження під назвою «Святого Петра, митрополита київського, дивотворця російського (...), патрона свого копія, Петро Могила» (1645) написаний Теодозієм Василевичем-Баєвським, вихованцем КМА (згодом її префект і викладач риторики, наприкінці життя мстиславський єпископ). Заголовок вказує, з ким передовсім ототожнює автор Петра Могилу – це києво-московський митрополит Петро Ратенський (кін. XIІI – поч. ХІV ст.), родом із Волині, чий життєвий шлях, церковна діяльність і приєднання до лику святих 1333 р. сприяло самоствердженню Москви як центру Руської митрополії. Без спеціальних досліджень можна лише припускати, чи таким чином Василевич-Баєвський просто виконав одну з вимог до написання генетліакона й уславив іменинникового тезку-патрона, святого Петра Ратенського, пам’ять якого вшановується православною церквою 21 грудня, тобто за 10 днів до дати народження Петра Могили; чи це була данина особистій прихильності Могили до святого Петра Ратенського; чи нагадування про подібність титулів обох церковників.
